Що ти робитимеш, як прийде старість?
Бридке поморщене й засохле тіло своє відкриє.
Як спадуть простині з її нагого лона.
Що ти робитимеш коли зітліє твій мішок із купою книжкок священних?
Коли черв'як поточить розумові іскри, а світло, яке ти так беріг в очах,
погасне, вбите чорними крапками.
Я знаю. Не довго це триватиме для тебе.
Максимум через тиждень, якраз на сотий день народження,
легеньке божевілля стисне руки навколо оперезавши ту площину, де істино був мозок.
Уяви лишень, ти вже не зможеш пускати бісики дівчаткам у трамваї, торкати їх за білі руки.
Годинами читати свої вірші, доки останні, у дрова п'яні, співатимуть "Там, у вишневому садочку."
Обвислі м'язи, кому тепер вони потрібні?
Хто цілуватиме тебе такого? Хто берегтиме твоє захворіле тіло від недуг.
Від немочі, твої колись могутні плечі згорбатяться і не прийматимуть наплічник,
який ти зготував у Карпати.
Ти думав гори вічно будуть твої?
Гори будуть вічно, а ти - на передостанньому щаблі драбини, що не дістає до неба.
Єдиним твоїм заробітком стане продаж намотаних з власної сивини дитячих пензликів.
Надіюсь, я цього не побачу.
Мені не соромно казати це.
Бо ти, напевно, чув мої поеми про свободу,
в яку ми всі так ревно віримо, якої насправді не існує.

Що я робитиму, коли до мене прийде старість?
Я запитаю в неї, чи бува не знає як мене звати і в котрому напрямку мій дім.
Бо ця широка вулиця дезорієнтує.
І, взагалі, купи мені морозива. Здається, я так його люблю.

У пошуках рими на улюблене слово. Поети.
Сестричці Н.
Я люблю спостерігати за людьми.
Ще більше я люблю тримати в полі зору милих поетів.
І не важливо початківці вони, чи всесвітньовідомі майстри.
Мене можна вважати маньяком,
можна лякатися такого мого захоплення.
Та я наполягатиму, адже хтось ґвалтує людей, убиває їх,
а я лише кидаю погляди замість ножів.
Чимось особливим приваблюють поети.
Вони надто щирі. Зараз серйозні і зосереджені, через мить - п'яні і безтурботні.
Ніби діти вміють міняти налаштування.
Ніби вони зовсім не з цієї планети.
Вени їхніх думок наливаються кров'ю, мозок їхніх голів набирає вагу.
Не скажу про інші фізіологічні зміни на клітинному рівні.
Усім розповідаю про своє захоплення.
Постійно шукаю нові обличчя і заношу їх до свого каталогу. Там, у комірках голови.
Особливо щасливий, коли розмовляю з котримсь на самоті.
Він тоді зовсім беззахисний і відкритий, такий без прикрас, без світських манер.
Такими хвилинами живлюся ніби вампір.
Питаю про дім, про батьків і про вірші.
І коли у когось з них виникають проблеми я стараюсь допомогти,
я пишу їм листи із середини себе.

Після Фрейдівських текстів прийшов до думки, що в мене прихований дар.
Ніби я його стримую у природньому руслі, а він шукає канали.
Він заставляє кидатися на поетів.
І слухати інші вірші, слухати інше життя.

Цей літературний колапс приніс багато цікавих нюансів.
Я саме тримаю в прицілі поета.
Він п'яний рівно на стільки, щоб штучно всміхатися на дотепи колег.
Береться за вірші, кидає їх, ніби набридли.
Стрибає у танці і гірко кривить обличчя.
Далі розводить тендітну дівчинку... Певно на секс, це видно з її милих щічок.
За кілька годин він віддасть їй поезію в руки.
А на ранок вона подарує йому свої рими.

Я люблю поетів, за те, що вони вміють нести любов: у текстах, у будні й у свято, у своїй брехні.
Брехня ж бо буває заради любові?
Я люблю поетів за їхню відкритість до мене.
Маньяк закоханий в жертву, яка опирається дослідам свого тіла.
Не бійтесь, до скальпеля діло не дійде.
Хіба ви самі занотуєте мою слабинку, чи візьмете в руки баян.

ВЧОРА БУВ НА СЛЕМІ - ВПЕРШЕ - насміявся до схочу - зрозумів, що Білоруська мова гарно звучить у віршах - бачив українських майстрів слему - слухав українських майстрів слему - Олександр Ірванець ( без пояснень ) - смішний Горобчук - позитивні емоції на вибір журі - осмішний і п'яний поет - сіськи - м'ясо - безцензурність свята - вірш Пістончика заслуговує на окрему нагороду - наші виграли, але інколи я сумнівався у об'єктивності оцінок - вірш Коробчука теж заслуговує на нагороду - алкогольні аспекти свята таки грають свою роль - місце проведення слему...
Білоруська весна принесла мені теплі промінчики...
Соромно за одне - Я ВПЕРШЕ БУВ НА ЛІТЕРАТУРНОМУ СЛЕМІ. А ТАМ ТАК ВЕСЕЛО. 

                                                                                                                                                                   Миколаєві Приступюку 
Маємо чергову історію про випадок на дорозі
але ніхто не побачить цього у випусках Магнолії.
Мені її розповів один водій міжнародник,
що віз мене автостопом із Столиці до Львова.
Я перелякано слухав і бачив усе ніби фільм.
Вечір, літо, траса Київ-Чоп, що на картах позначена ніби Е40.
Мій водій міжнародник саме рейсом з Італії,
де він був цілий тиждень і просрав купу бабок.
Щасливий і стомлений від курвів італійських далекобій сам собі намугикував пісню.
Броди були позаду, а попереду Лемберг, там на нього чекала кохана дружина.
Мій водій саме згадував пафосну Гледіс,
що так солодко брала у нього до рота,
як... з кущів придорожних на асфальтову трасу спокійнісінько вийшов мужик.
Весь у чорному ніби представник плем'я готів він підняв до гори великого пальця.
"Автостопщик!",- зраділо вигукнув Толя, його Даф пролітав десь на швидкості сотні.
Чорний гот-автостопщик трясучи ланцюгами із важкими заклепками замість очей,
тихо сів до машини й не промовив ні слова.
"Ну і біс з ним, не треба нічо говорити. Я тут цар, Даф - мій кінь." І поїхали далі.
Сто кілометрів пролетіли неначе хвилина, всю дорогу обоє настирно мовчали.
І коли вже залишилося в'їхати в місто чорний гот-автостопщик,
напруживши голос, каже: "Стоп".
А машина у відповідь зменшує швикдість, ніби тисне на гальма... стає...
Толя, той, що водій-міжнародник геть оглухлий від такої хуйні,
тупо, ніби карпатський баран, вирячив очі.
Гот так само без слів і пояснень вийшов із Дафа, прямуючи теплим асфальтом в кущі.
Пройшло півгодини, голова просвітліла, очі влізли назад у орбіти.
Рот закрився і Толя вирішив, ніби це глюк.
Що насправді не було такого, що насправді він усе вигадав.
Хотів би бачити вас після тижня забуху і двох діб у дорозі з Мілана до Львова.
Я готовий вже був все списати на втому.
Але пауза, майстерно придумана Толею, скінчилася...
Виявляється, потім він марно старався завести свого коня і дістатися міста
Кінь стояв ніби вкопаний не рушаючи з місця.
Ніхто не міг помогти, бо година була пів на першу АЕМ...
"Певно, я щось упустив",- брав себе в руки Толік.
"Або я ще дрімаю, і це просто сон, ляжу висплюсь, бо так і до дурки не довго".
Прокинувся зранку, згадав все, що було, хотів вже дзвонити в техсервіс,
але як водій, що закоханий в Дафа, вставив ключ до замка.
І,о чудо, машина ожила - загарчав двигунець, увімкнулися фари.
Мій водій-міжнародник геть опухший від того вирішив забухати і поїхав додому.
На порозі дружина, теща, сусіди. Всі кричать- метушаться, їх очі повні сліз.
Виявляється, в цю ніч на парковку Тірів, де Толік лишав свого Дафа,
упала комета, в ту саму хвилину, як він мав прибути.
Згоріли авто, а з ними ще два квартали, і сотні людей попрощались із світом...
Не тямлячи себе, ніби під кайфом, мій водій-міжнародник зрозумів геть усе...
Виявляється, чорний гот-автостопщик врятував його сраку від душного пекла,
врятував діточок від утрати свого батька.
З того часу Толян не знімає курвів, не кривдить дружину, і взагалі не іздить в Італію.
Досить з нього дороги, досить з нього такої хуйні.
Чорний гот-автостопщик з'являється інколи на магістралях.
Він, як істинний мандрівник, допомагає тим, хто його підбирає! 


13.05.2009

Завтра знову в мандри... Як я вас усіх розумію... Так, завтра знову в мандри. Як і останнього разу - до Львова. Буду там з суботнього вечора і до Глибокої недільної ночі. Тому, як то кажуть, готовий допомогти нужденним, вислухати плачучих, прихистити мандрівників, зустрітися з жежешниками. І телефончики додаються 0976421897, 0930650798... От.

Найголовніше: недільного ранку на залізничній станції міста Лемберга планується висадка печенізького десанту бащєків. Протягом дня буде небезпека зустрітися з ними на вулицях. Вони дуже швидко переміщуються і хочуть побачити УСЕ за один день... Якщо побачите їх ( а побачите точно, бо 20 бащеків це не жарти ), кричіть "Печеніжин" і будете врятовані!!! Мир у ваші серця і світлий розум у голови!

Недавно вперше їздив автостопом. До того прочитав трохи порад і цікавої інформації про це діло. Мій короткий звіт складається з маленьких записів, що я їх робив у автомобілях дорогою. 

"Наразі я перебуваю в Сітроені, водій якого люб'язно зупинився. Я саме стояв на об'їздній біля Житомира.
З Києва вдалося виїхати о 14.40 після того як я простопив 20 хв. мене підібрала вантажівка. Першого водія в моєму автостопському житті звуть Віталієм. Він пропонував заїхати з ним до Хмельницкого, але я відмовився, бо хочу у Львів. Через дві години я вже обідав на узбіччі, а через 40 хв. прямую до Новограда-Волинського, тією ж трасою Е40. І знову ж таки, є можливість дістатися рівного через 5 годин. Але мені це не підходить, бо о 22 годині важко буде спіймати машину до Львова.
У перервах між пересадками я веду відеозйомку. Інколи дороговкази і місцевість, а інколи - свою пику з якої линуть "мудрі" думки.
Нагадую: о 19.16 з залізничного вокзалу міста Києва відправляється 43 потяг Київ-Франик. Він мій запасний варіант. В Новограді - 22 година, у Львові - 04 ранку, у Франику - 07.30.
На замітку самому собі: машини із львівськими номерами починаються на ВА.
Всю дорогу мріяв застопити файну автівку. Нарешті це сталося.
Сиджу у ШИРОЧЕННОМУ ВИСОЧЕННОМУ КРАСИВЕННОМУ ДАФІ. Відповідаю, що це вершина комфорту і зручності. Водій кумедний до краю - сміється жартує. Але вже дві доби не спав, тому їде повільно. У нашому салоні є рація. По ній час від часу шось розказують. Я радий, що слон. Їду трошки за Рівне, може до Дубно. Лишилося хвилин 40. Сонце ще не сідає, то маю надію, що мені пощастить.
От би їхати в цьому Дафі аж до Печеніжина...
Від Рівного до Дубно 35 км. Зараз минули Дубно. До Бродів 63 км, до Львова 176. У Дафі вже проїхав біля 150 км.
Мене висадила за Бродами. Біля придорожного кафе людно: бандити, проститутки, таксисти, далекобійники... Найбільш цікава компанія останніх, хоча, абсолютно усі ведуть себе природньо і невимушено. Зараз 23 година, я біс знає де, сам, холодно. Купляю чай за 2 грн щоб набратися духу продовжити мандри. 43 буде тут о 02 годині, я маю 180 хвилин, а попереду ще 100 кілометрів.
Перший далекобій, до якого я підкотив, уже мав супутника, а от другий - погодився на мандри, хоча теж стомлений. Роблю для себе висновок: мені зупиняються, допомагають - треба користуватися цим, треба мандрувати, треба бути вдячним.
Ми поїхали "в ніч". Близько пів на першу я стояв на на об'їздній за Львовом. Під ногами дорога, попереду маршрут, але вже піший. Майже дістався, думалося тоді, а страх говорим трохи інше. Він малював жахливі картини, аж довелося накинути капюшон. Через півгодини мені зупинився юнак. Він з подивом дивився на мій 15-ти кілограмовий наплічник і коли почув про автостопні мандри, то здивувався ще більше. Світ не без добрих людей, в Україні їх більшість.
 Виявляється, що до залізничного вокзалу цілих 10 км, а долати їх містом о першій ночі дуже важко. Таксі коштує 20 грн і я погоджуюся. Умієш брати, то умій давати."
Я дуже задоволений своїми мандрами. За спиною перші 500 км автостому, перші знайомі далекобійники, перші години на дорожній магістралі. Можливо комусь вдалося зробити це краще, я старався як міг.
Спасибі усім хто допоміг, усім хто складав компанію на протязі 10 годин в дорозі!
 

Всьо як у американських кінах.
На годиннику 2.00, сиджу у мажорному платному залі станції Львів. До потяга на Франик лишилося ждати 2 години. Очі злипаються, але я задоволений!
Для тих хто не шарить про шо я: 16 травня (ой, вибачте, Квітня ) о 14.30 Ігор син Василя відправився у мандри марштутом Київ - Львів, маючи на меті їхати автостопом (тобто без бабок), о 01.00 я дістався місця. Про мої мандри читайте далі.

Пишу лише тому, що роблю пости про ті речі, які викликають у мене емоції. Цей фільм не міг не викликати їх, бо певно і призначений для того, щоб людям снилися жахи і їх тягнуло блювати. Якщо ви прочитаєте до кінця рецензію і ще цікавитиметеся цією бридотою, то я маю це кіно...

Бойня блюющих куколок /Slaughtered Vomit Dolls/  (2006)

Ужасы; Kingdom Of Hell Productions; 1:11 Режиссер: Люцифер Валентайн /Lucifer Valentine/ В ролях: Амеара Лавей /Ameara Lavey/, Мая Ли /Maja Lee/, Пиг Лиззи /Pig Lizzy/, Принцесс Пэм /Princess Pam/, Аллен Нэсти /Allen Nasty/ Проституция, ночные клубы, извращенцы, люди выблевывают кровь и собственную плоть – тела жриц любви больше не гладкие и чистые, они обрюзгшие жиром и целлюлитом, их стройность обусловлена недоеданием и наркотиками, они испещрены ссадинами, язвами, угрями и синяками. Мир грязен и идет к своему логическом завершению. Маньяки становятся охотниками. Они будут пытать и убивать своих жертв самыми изощренными способами. Все это будет сопровождаться комментариями 19-ти летней проститутки и маленькой невинной девочки. Так видит мир режиссер пожалуй самого грязного и жестокого слэшера образца 21 века. Столь откровенную и беспрецедентную резню при новаторском и почти гениальном визуальном ряде не демонстрировал ещё никто.

Об 11.47 сьогоднішнього дня з"їв першу таблетку Вормілу. Десь через годину мене й справді почало хилити на сон, прямо у метро ( один із побічних ефектів ), але скоро все минуло. Недавно бігав у футбольчик, спад активності не спостерігався. Наразі почуваюся чудово.
І весь час думаю про себе : "Здохніть монстри назавжди, йобанаврот!"

Я зара під впливом прочитаної та переглянутої інформації. Завтра беру в кулак 25 грн 50 коп і йду в найближчу аптеку. І зовсім не по презервативи, а по Ворміл. То такі таблетки для профілактики гельмінтних захворювань. А оскільки 90 відсотків українців схильні до цих захворювань, то я трохи переборюю свою нелюбов до таблеток і жертиму Ворміл. Я схожий на жосткого "барбітурщика"?
Далі йде інфа про фармакологічні властивості і методи застосування тої "отрути".

Ворміл (Vormil)

міжнародна та хімічна назви: Albendazole;(метил[5-пропілтіо)-1Н-бензимідазол-2-іл]карбамат);

основні фізико-хімічні властивості: білі, овальні, двоопуклі таблетки дляжування.

склад: 1 таблетка для жування містить албендазолу 400 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний,магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводній, натрію крохмальгліколят,тальк очищений, есенція змішаних фруктів, аспартам, натрію метілпарабен, натріюпропілпарабен.

Форма випуску. Таблетки для жування.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовуються при нематодозах.Код ATС Р02С А03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Албендазол – протигельмінтний засіб широкого спектрадії, активний також відносно патогенних найпростіших. Діє на кишкові татканинні форми паразитів; активний відносно яєць, личинок і дорослихгельмінтів. Протиглисна дія препарату зумовлена пригніченням полімеризаціїтубуліну, що призводить до порушення метаболізму та загибелі гельмінта.Албендазол активний відносно кишкових паразитів, у тому числі нематод: Ascarislumbricoides, Triсhurus triсhiura, Enterobius vermicularis, Ancylostoma duodenale,Necator americanus, Strongiloides stercoralis, Cutaneous Larva Migrans; цестод:Hymenolepsis nana, Taenia solium, Taenia saginata; трематод: Opisthorhisviverrini, Clonorchis sinensis; найпростіших: Giardia lamblia (intestinalis таduodenalis). Албендазол ефективний відносно тканинних паразитів, у тому числіцистного ехінококозу та альвеолярного ехінококозу, що спричинюються інвазієюEchinococcus granulosus та Echinococcus multilocularis відповідно. Препараттакож ефективний при лікуванні нейроцистециркозу, спричиненого інвазією личиноксвинячого ціп”яка T. solium, капіляріозу, що спричинюється інвазією Gnatostomaspinigerum. Албендазол знищує цисти або значно зменшує їхні розміри у пацієнтівз цистами гранулярного ехінококу.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосуванняпрепарат слабо всмоктується (до 5%) із травного тракту. Одночасне вживанняжирної їжі приблизно у 5 разів збільшує всмоктування препарату.Метаболізм. Албендазол швидко метаболізується у печінці під часпервинного проходження. Основний метаболіт – албендазолу сульфоксид – зберігаєполовину фармакологічної активності первинної речовини. Виведення. Період напіввиведення албендазолу сульфоксиду з плазми кровістановить приблизно 8,5 год. албендазолу сульфоксид та інші метаболітививодяться переважно з жовчю, і тільки невелика їх частина виводиться із сечею.Після тривалого застосування препарату у великих дозах його виведення із цисттриває кілька тижнів.

Показання для застосування. Ентеробіоз, анкілостомоз, некатороз, гіменоліпідоз,теніоз, стронгілоїдоз, аскаридоз, трихінельоз, клонорхоз, шкірні мігруючіличинки, лямбліоз у дітей, капіляроз, гнатостомоз, трихіноз, токсокароз.

Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально. Улікуванні дорослих і дітей старших 2 років при ентеробіозі, анкілостомозі,некаторозі, аскаридозі, трихінельозі препарат застосовують внутрішньо по 1таблетці (400 мг), 1 раз на добу, протягом 3 – 5 діб. Курс лікування повторюютьчерез 3 тижні.При стронгілоїдозах препарат застосовують по 400 мг, 1 раз на добу,протягом 3 діб. Курс лікування повторюють через 3 тижні.При лямбліозі у лікуванні дітей віком 2-12 років препарат застосовуютьпо 400 мг, 1 раз на добу, протягом 5 діб.При альвеолярному ехінококозі пацієнтам з масою тіла більше 60 кгпризначають по 1 таблетці, 2 рази на добу, протягом 3 циклів по 28 діб, з14-денними перервами між циклами. У лікуванні пацієнтів з масою тіла менше, ніж60 кг, Ворміл застосовують по 1 таблетці, 2 рази на добу (максимальна доза -800 мг).При шкірних мігруючих личинках препарат застосовують по 1 таблетціпротягом 1-3 діб.

Побічна дія. З боку травного тракту та печінки: стоматит,сухість у роті, печія, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, пронос,запор, жовтяниця. З боку центральної нервової системи та периферичної нервовоїсистеми: безсоння або сонливість, головний біль, запаморочення, сплутаністьсвідомості, дезорієнтація, галюцинації, судоми, зниження гостроти зору.З боку системи кровотворення: порушення кровотворення.Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, пухирчатка, дерматит,пропасниця.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату,вагітність, період запланованої вагітності, вік пацієнтів до 2 років.

Передозування. Симптоми: нудота,блювання, сонливість, порушення зору, зорові галюцинації, порушення мовлення,запаморочення, втрата свідомості, збільшення печінки, жовтяниця;коричнево-червоне або оранжеве забарвлення шкіри, сечі, поту, слини, сліз іфекалій пропорційно застосованій дозі препарату.Лікування: проводять промивання шлунка та застосовують симптоматичну іпідтримуючу терапію.

Особливості застосування. Щоб запобігти випадковому застосуванню Вормілу вранні терміни вагітності, жінкам можна починати його прийом при негативномурезультаті тесту на вагітність.Під час застосування препарату потрібно контролювати активністьпечінкових ферментів до початку кожного циклу лікування. Якщо рівень показниківперевищує верхню межу норми більше ніж у 2 рази, застосування Вормілу слідпризупинити до повної їх нормалізації.Необхідно контролювати кількість лейкоцитів на початку та кожні 2 тижнікожного 28-денного циклу застосування препарату.при зниженій кількості лейкоцитів прийом Вормілу можна продовжувати уразі, якщо ступінь зниження незначний та лейкопенія не прогресує.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з циметидином,празиквантелом і дексаметазоном можливе підвищення рівня метаболітівалбендазолу у плазмі крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, узахищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін зберігання – 3 роки.


Для тих кому впадло все читати, але їм цікаво шо то за гімно таке, я виділяю найяскравіші моменти того тексту  : " Побічна дія.З боку центральної нервової системи та периферичної нервовоїсистеми: безсоння або сонливість, головний біль, запаморочення, сплутаністьсвідомості, дезорієнтація, галюцинації, судоми, зниження гостроти зору.  Передозування. Симптоми:  порушення зору, зорові галюцинації, порушення мовлення,запаморочення, втрата свідомості "

Побажайте мені удачі у моїх експериментах!

 Ти не гуляла вечорами, ми не збиралися у такій компанії... Кожен брав від тих моментів щось особливе. Мені, наприклад, подобалися алеї, і дівчата ніби, повні сил, антилопи стрибали вечірніми стежками до своїх заступників. Вони мали природній колір волосся, носили Конверси і посміхалися. Я саме сидів на ганку другого поверху і милувався. Остання з алеї зупинилася, аби перевести подих, побачила мене - моргнула нафарбованими оченятами. І я відчув, що падаю донизу, що біжу услід за нею стежками і чую її запах серед кущів. А потім було все. Усе, що мріялося й снилося до того... усе, що мають люди випромінюючи щастя...
Тобі здавалося - тебе образили. Інколи досада била з подвійною силою. Інколи, коли ти розуміла, що щаслива, образи відступали і посмішка зринала звідкись сама. Такі хвилини випромінювали тебе, замість того щоб наповнювати...
Ваші почуття мають жити. Так думав я тоді, так думаю зараз.
А нам, романтикам, лишається сидіти на сонячних підвіконнях, слухати звуки алей, щоб не пропустити антилоп, на вечірніх стежках, вони ж бо можуть потомитися. А хто їх напоїть, окрім романтиків?
Хвала весні, романтиці....

Дівчата, не біжіть, ви маєте ще час,
і не приймайте запальних думок,
бо ваше серце лиш тоді полюбить нас,
як остаточно перетвориться в струмок,
і литиметься беззупинно.

                                                                                        N.M.

Ці вихідні пройшли у чудовому  місті на Черкащині. Смілу можна занести до категорії "місто, де можна надовго осісти". Ми мешкали на другому поверсі двоповерхового будинку, дивилися у вікна на красиву алею навпроти, слухали спів пташок, палили камін.
Перший день поправу можна назвати пригодницьким, адже відвідини навколишніх місць скупчення "тих, кому не спиться вночі" пройшли доволі вдало і ледь не закінчилися серйозною алкогольною травмою.  У "Підкові" публіку розважав дивний тип, сміялися всі від душі. Та це кабаре вразило своїм українським настроєм. Столи всі прибрані у національні кольори, багато красивих картин з вітряками, покосами.
Другий день - романтично налаштований. Вражаюча прогулянка з оглядинами міста, купа пісень біля розпаленого каміна.
Дівчата - це окремий розділ.
Увесь час, мене оточували учасники гурту "ВСЕ =", та їхні друзі. За це їм велике спасибі. Місто справило велике враження і левова частка належить їм.

На запитання сестри про моє місцезнаходження я написав, що пряиую на вечірку від порталу ПОСТІНДАСТРІАЛ.ІН.ЮА.
Признаюся, воно того варте, адже це вперше довелося чути шранц і дарк електро наживо.
Ембієнт - космос, все інше - така жесть, що я розгубився.
Відірвалися пристойно.
Це була перша вечірка в Могилянці із серії "Звуки Міста".
На листочку, який висів на стіні я вирішив нарисувати найжахливіше, що може бути у дорогому Печеніжині -- атомна електростанція. Дві красиві труби, з яких струмує енергія, міцний фундамент... Ніколи не дозволю цього...
Підвал, як і завжди, зустрів і провів нас пристойно.
Слова подяки.

На цей тиждень планується крутий вікенд і з гуртом ВСЕ=. Оскільки 80 відсотків учасників гурту зі Сміли, що на Черкащині, то вирішувати довго не прийшлося. Отож  3,4, та 5 квітня - пора  чарівної мандрівки. У програмі - цікаві знайомства, тусняк, легенький бухіч, екскурсії, безтурботне життя зі всіма пригодами міського жителя, повне забуття всього, що муляло очі останні 2 місяці...

Весна - це пора експериментів. Микола, наприклад, насичений горою звітів і світлин, вирішив відвідати фестивалі Західної України. Ігор, зворушений піснями на вірші Тараса Шевченка, мріє про свою дорогу на прощі в Каневі. Мої ж думки дістались автостом Індії і зранку вирушають далі...  Ми вільні у своїх мріях і експериментах. Тому 26 березня - символічний день. Це відправний пункт цьогорічного руху. А рух - то життя.
У стінах нашого університету подібне відбудеться вперше. Два гурти. Два кардинально різні стилі. Дві субкультури.
Акустичний концерт за участю "Рибажир"(реггей) та "ВСЕ ="(металкор) в ДЕТУТІ.
26 березня 17:00, центральний корпус на Лукашевича 19а (м. Вокзальна, біля Південного вокзалу), 301 аудиторія.
Вхід вільний.
І пам'ятайте - експеримент триває...

Біля пам"ятника Кобзарю зустрілися ті, хто мав безпосереднє відношення до самої організації голосування. Здається, що багато людей які підтримали би акцію не змогли прийти через те, що не знали.
Саме нагородження мені дуже сподобалося, хоч воно і тривало лічені хвилини. Півколом горіли смолоскипи, шуміли дерева, дув вітер. Я на хвилину потрапив до старого лісу, яким так любив гуляти. Ми ніби партизани, готуємо повстання...



Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

Пиздато гнати - gbplfnj uyfnb

Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

Цю фразу моя бабуся дуже часто повторює, коли хоче розповісти про рперемоги наших рідних. Отож у відповідності з цим твердженням я зараз перебуваю у пошуку. Зовсім скоро має відбутися одна музична подія і всі сили йдуть на її втілення. Слухаємо Україньку музику і креативимо - мій статус у наступні 2 тижні.

Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

Геніальний математик Максиміліан Коен отримав докторську ступінь у 20 років. Усе наступне життя він намагається у всьому живому побачити систему чисел, адже впевнений, що МАТЕМАТИКА - ЦЕ МОВА ПРИРОДИ. Його вчитель ( не менш геніальний математик ) розповідає про свій шлях до розгадки числа ПІ - 40 втрачених у пошуку років... Він всіяко намагається відговорити учня, мовляв, життя коротке і треба робити те, що принесе користь людям. Але Максиміліан не здається, бо вірить у свої ідеї. За предмет дослідження він обирає фондову біржу - яскравий приклад величезної кількості чисел, що несуть у собі сотні масивів, баз даних і складають ( за Коеном ) систему чисел.
Золоте січення спіралі. Все частіше він натрапляє на нього. Від праць Да Вінчі до структури липкого слизу, що стоїть під мікроскопом.
Хвороба. Якби вона не діставала, то можна було б працювати не роблячи перерв на її подолання. Інколи він прокидається у невідомих місцях, інколи в метро, інколи під своєю ванною. Скажені звуки, які долинають із під землі, з сусідніх кімнат... Від цього здається, що божевілля плавно захоплює його мозок...
216 чисел. Євреї та брокери полюють на Коена  і у всіх своя мета. Та те, що каже раві з синагоги допомагає Максу, адже він справді на вірному шляху. Подумати лишень - він знає істинне ім'я Бога, він зможе вимовити його і пізнати суть життя, чи звільнитися від хвороби, або зрозуміти ці безкінечні системи чисель у його голові.
Хвороба знову бере гору, крики в голові, і ці числа, 216 чисел-літер - істинне ім'я Бога, біла кімната, і 216 чисел, 216 букв на Івриті... Хтось не витримує, чи то Макс, чи Іврит, чи системи чисел... Залізна спіраль пронизує кору головного мозку, дістає першу звивину і....
"312556 розділити на 43335?", - запитує дівчинка. 
"Не знаю ",- знизує плечима Коен.
"А я знаю, 7, 21255".

Це геніальний Дарен Аранофскі і його "ПІ"